Навчання вдома: практичні поради для батьків від практичного психолога

ЗАГАЛЬНІ ТЕЗИ

1. Зараз діти, так само як і ми, під час карантину перебувають у напрузі. Вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, від напруги батьків, від зміни звичного режиму та обмежень. Тобто, зараз діти потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги.

2. Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини і її почуттями, чесно говорять про те, що з нами відбувається. Треба просто сказати: “ Мені самому складно зараз зібрати себе в купу. Давай допоможемо одне одному – наприклад, разом складемо розклад на день. Я потребую твоєї допомоги”.

3. Ми маємо розуміти, що перші два тижні – це період адаптації, коли ми тільки напрацьовуємо новий життєвий досвід. У когось – два, у когось – два з половиною. Це індивідуально. Взагалі, “по-хорошому”, на адаптацію дається до двох місяців, тобто два тижні – це фантастично швидко. Тому зараз ми маємо бути дуже терплячими і обережними до себе і своїх дітей.

4. Треба просто робити вдих та видих і нагадувати собі: “Я не педагог”.

Основа техніки безпеки для батьків: нам потрібно пам’ятати, що ми НЕ вихователі і не вчителі для наших дітей, у нас немає потрібних професійних навичок, ми не вміємо пояснювати і, найголовніше– ми дуже емоційно залучаємось. Якщо дитина щось не розуміє, ми не можемо впоратись зі своїми емоціями: нам здається, що ми, наша дитина не дуже розумні і таке інше. А дитина може просто не сприймати нас у ролі вчителя – і це нормально.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

1. День не має перетворюватись на суцільне виконання завдань.

2. У дитини має бути окрема територія. Навіть якщо в неї немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину мотузкою на підлозі, зробити парканчик з іграшок або коробок – що завгодно.

Ми всі зараз змушені жити і працювати разом на невеличкій території, і це час перегляду кордонів кожної людини – неважливо, великої чи маленької – і поваги до цих кордонів.

3. Треба слідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви – і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться. Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки – десь за півгодини.

4. Відчиняйте вікна, провітрюйте, дбайте про свіже повітря під час навчання дитини. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки – у разі нестачі свіжого повітря ці показники зменшуються. Якщо дитина перебуває в задусі, у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Чим менше повітря, тим гірші результати навчання.

5. Часто, коли дитина бачить велику кількість завдань (більше 8), у неї природно починається паніка Наше завдання – допомогти структурувати підхід до виконання завдань. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити оце, потім – це.

Також – розбивати велике завдання на маленькі частини. Це стосується всіх дітей.

6. Часто дитина перед вибором: з якого завдання почати – з простого чи складного? Це залежить від того, як ваша дитина “вступає в діяльність”. Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як дитина прокидається?

Є діти, які швидко встають, умиваються і починають усе робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з’їдає всі найсмачніші шматки і залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона “вмикається” в усе нове. Тобто дуже швидко “входить” в урок – але й швидко втомлюється. Вона швидко здає контрольну роботу – але не факт, що там не буде помилок. Про таких дітей кажуть, що вони все схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго будуть це пам’ятати. Таким дітям треба складне давати на початку. І робити зарядку після.

Натомість, є діти іншого типу – які довше розганяються. Вони “вмикаються” не так швидко – але довше йдуть. Ці діти переважно встають поволі, не з першого разу, зазвичай спочатку з’їдають несмачне, а смачні шматочки залишають наостанок. Таким дітям треба на розгін давати легкші завдання, а складні – потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику – якщо музика їх не відволікає. Або робити зарядку з початку дня.

7. Коли ми хочемо дитину в щось швидко залучити – наприклад, у навчання – ми маємо пам’ятати, що в неї, як у кожної людини, є інерція. Коли маленька дитина грається, а їй треба сідати за виконання завдань – тут допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який кличе до зони навчання. Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що це складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил. Найлегший спосіб зекономити сили – примус. Але це програшний спосіб.

ГОТУЄМО до ШКОЛИ МАЛЮКА і для батьків у яких першокласники.

У початковій школі мотивація до навчання – виключно зовнішня. Малюк вчиться заради задоволення, фану, заохочення. Треба також пам’ятати , що в дитини вже є невеликий, але досвід навчання.

1. Нам важливо, щоб, за можливості, не збивався звичний режим. Це неможливо в повній мірі, він однаково вже збився, але треба створити новий і намагатись його дотримуватись.

2. Треба, щоб для навчання було окреме місце. Ідеально, щоб був окремий простір, “кокон”, щоб дитина розуміла: вона туди заходить – і все, вона вже налаштована на навчання.

3. Важливо, щоб до навчання кликав якийсь сигнал, як дзвоник – наприклад, будильник телефона. Це має бути приємний звук, якась улюблена музика – але краще, аби це не був мамин голос. 4. Оптимально, коли дитина займається 10, максимум 15 хвилин. Потім дзвенить дзвоник, дитина може випити води, порухатись. Ми ж пам’ятаємо, що живемо в умовах, коли в дитини знижена рухливість і нестача повітря.

5. Пам’ятаймо, що ми – не няньки і за дитину завдання не робимо. Але деяким дітям важливо, аби ми були в кімнаті, коли вони вчаться. Можна займатися своїми справами, але потрібна присутність батьків. Час від часу можна підходити до дитини, питати, як справи, підтримувати її, прикладаючи руку до місця підтримки – між лопатками на спині. Це таємне місце підвищення самооцінки, додавання сил.

6. Прекрасно, якщо батькам стане сил зробити з малюками “Гоґвортс” – тобто створити ігрове середовище. Якщо ми зможемо озброїтись чарівною паличкою, якою б торкалися лоба дитини і казали: “Ти з усім впораєшся”. Чарівний будильник у нас уже є, і не завадить знайти для дитини чарівний камінець мудрості – ну, і для себе принагідно.

7. Ми пам’ятаємо, що дитина перебуває в напрузі – отже, ми маємо більше, ніж зазвичай, звертати увагу на те, що їй вдається добре. Так званий метод “зеленої ручки” – підкреслювати не недоліки, а успіхи – особливо потрібний у режимі підвищеної напруги, коли дитина не дуже впевнена в собі.

Готуємо дитину до переходу в інший дошкільний заклад влітку

(Поради для батьків)

1. Поговоріть з дитиною як з дорослою. Поясніть, що вона тимчасово буде ходити в інший садок, де також багато дітей, з якими можна грати, багато нових і цікавих іграшок.

2.Сходіть на прогулянку до дитсадка, до якого переходитиме дитина. Бажано напередодні познайомитись з вихователькою, помічником вихователя.

3. Обов'язково скажіть вихователю, а краще залиште йому письмову пам'ятку, де перерахуйте: нелюбимі страви, продукти і ліки, що викликають алергію; номери телефонів для зв'язку з вами в екстрених випадках.

4. Поговоріть з дитиною про труднощі, які можуть виникнути у неї в дитячому садку. Обговоріть, до кого в цьому випадку можна звернутися по допомогу, і як це зробити.

5. Нагадайте дитині як знайомитися з іншими дітьми, просити, а не забирати іграшки, пропонувати іграшки іншим дітям.

6. Створіть спокійний, безконфліктний клімат для дитини в сім'ї, проводьте якомога більше часу разом за іграми, прогулянками, робіть разом домашні справи.

7. Перші дні не залишайте дитину в новому дитсадку на цілий день.

8. Щоб у дитини не виникала тривога, уникайте довгих прощань зі стурбованим виразом обличчя. Прощаючись, обов'язково скажіть, що повернетеся за нею. Якщо малюк важко розлучається з матір’ю, то бажано перші кілька днів доручити відводити в дитячий садок батькові.

9. Можна дозволити дитині взяти з собою улюблену іграшку, яка буде діяти на неї заспокійливо, буде для неї частинкою безпеки.

10. Обіймайте дитину, говоріть ніжні слова, розпитуйте про те, як пройшов її день. Малюк буде відчувати, що важливий для мами, а перехід у інший садок є тимчасовою необхідністю.

11. Якщо в перші дні дитина вередуватиме, буде плакати за мамою, ні в якому разі не лайте її за це. Просто прийміть всі її емоції і своєю поведінкою доведіть, що все, що з нею відбувається цілком природно.

12. Познайомтеся з іншими батьками та їхніми дітьми.

Як допомогти дитині успішно адаптуватися у дитячому садку

Шановні батьки! Ви повинні допомогти дитині адаптуватися до дитячого садка. Усвідомте, що Ваше власне хвилювання передається дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователями групи та з особливостями організації життя в групі.

Дайте позитивну перспективу: розкажіть, що в дитячому садку багато діток, іграшок, там буде цікаво і добре.

Підпорядкуйте домашній режим режиму роботи дошкільного закладу, особливо дотримуйтеся часу вкладання спати і періодів харчування.

Навчіть дитину елементарних навичок самообслуговування.

Повідомте вихователів про звички та вподобання Вашого малюка.

Потурбуйтеся про нервову систему сина чи доньки – не залишайте малюка на цілий день з перших днів відвідування дитячого садка.

Тримайте тісний контакт з персоналом групи і будьте певні, що працівники зуміють прийняти Вашу дитину і дбатимуть про неї.

Поради батькам майбутнього першокласника

1. Починайте „забувати” про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це ніжно, з довірою: „Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд”. Не робіть з дитини лише споживача, нехай вона буде рівноправним членом сім’ї зі своїми правами і обов’язками.

2. Визначте загальні інтереси дитини. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем). Дозвольте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити, конструювати, це допоможе у підготовці її руки до письма і в розвитку творчих здібностей.

3 Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той чи інший продукт). Привчайте до самообслуговування і формуйте трудові навички й любов до праці.

4. Не лайте, а тим більше – не ображайте дитину в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: „Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему”.

5. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з ними конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими, як вони вирішувалися. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

6. Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення - запорука гарного навчання. Розпитуйте її про події дня, що було цікавим, що найбільше сподобалося. При цьому слухайте уважно її відповіді, уточнюйте, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво. Як можна більше читайте їй і привчайте переказувати прочитане.

7. Не залишайте без відповіді жодне запитання дитини. Тільки в такому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.

8. Намагайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Адже бачити світ очима іншого - основа для взаєморозуміння.

9. Не скупіться на похвалу дитини (навіть авансом). Хваліть словом, усмішкою, ласкою і ніжністю. На скарги про те, що щось не виходить, запевняйте: „У тебе обов’язково вийде, спробуймо разом, або спробуй ще раз”. Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, їй потрібно лише допомогти.

10. Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте дитині причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.

Релаксація для дітей удома, щоб зменшити стрес і тривожність

Коментарi