КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ

Ігри і вправи з формування граматично правильного мовлення


Проблема формування граматично правильного мовлення дошкільників із вадами мовлення є одночасно і складною, і актуальною.

Оволодіти граматичною будовою мови означає:

* навчитися правильно вживати відмінкові закінчення слів, дієслівні форми та їх видозміни, суфікси, префікси;

* узгоджувати іменники з іншими частинами мови за родом та числом;

* правильно будувати речення, дотримуючись відповідного порядку слів у ньому;

* вживати прийменники, сполучники;

* будувати складносурядні й складнопідрядні речення.

Вирішенню цих завдань допоможуть дидактичні ігри та вправи. Наприклад такі:
"Загубилось слово"

Мета: вчити вживати іменники в непрямих відмінках однини.

Діти домовляють розпочате дорослим речення з обов’язковим використанням картинок на звук, який вивчається .

·Мама увімкнула електричну... (праску).

·Ми побачили великого... (птаха).

·Землю скопують... (лопатою).

·Картини малюють... (пензлем).

«Чого немає?»

Мета: вправляти у вживанні родового відмінка однини іменників.

Дорослий демонструє предметні картки і зразок висловлювання.

·У мене немає коня.

·У мене немає (книги).

·У мене немає (ручки).

·У мене немає (олівця).

«Багато — немає»

Мета: вправляти в утворенні і вживанні родового відмінка іменників однини і множини.

Дорослий пропонує скласти речення за індивідуальними картинками зі словами багато, немає за зразком.

·У Сашка багато лимонів.

·У Толі немає лимонів.

·У Галі багато яблук.

·У Івана немає яблук.

(Апельсинів, грейпфрутів, гранатів, баклажанів, кабачків, гарбузів).

У магазині немає/багато пальт (суконь, майок, черевиків, валянків, сорочок, хусток, панчіх, шкарпеток).

«Хто це?»

Мета: вправляти дітей у словотворенні іменників чоловічого роду (особи за їх заняттям).

Дорослий називає дію, а дитина — іменник.

·Танцює (хто?) — танцюрист

·Продає —

·Співає —

·їздить на мотоциклі —

·Плаває —

«Як тебе по батькові?»

Мета: вправляти в словотворенні по батькові чоловічого роду.

·У Івана син — Іванович

·У Романа —

·У Петра —

·У Степана —

·У Михайла —

Мета: вправляти в словотворенні по батькові жіночого роду.

·У Івана дочка — Іванівна.

·У Романа —

·У Петра —

·У Степана —

·У Михайла —

«Назви дитинчатко»

Мета: вчити утворювати від іменників — назв малят слова із пестливим суфіксом -тк-.

Використовуються предметні та сюжетні картинки.

·Слон — слоненя, слоненятко.

·Черепаха — черепашеня, черепашенятко.

·Мавпа — мавпеня, мавпенятко.

·Лев — левеня, левенятко.

·Білка — білченя, бїлченятко.

«Склади слово»

Мета:вправляти в словотворенні іменників шляхом складання двох основ,

·Молоко возить — молоковоз.

·Сіно косить — сінокосилка.

·Сік варить —

·М’ясо рубає —

·Воду возить —

«Чому ми так говоримо?»

Мета: вправляти у видові слів складної звуко- складової структури.

·Листопад — листя падає.

·Снігопад — сніг падає.

·Водоспад —

·Зорепад —

«Де ми це робимо?»

Мета:вправляти у вживанні іменників — назв приміщень певного призначення:

·Де їдять? їдять у їдальні.

·Де сплять? Сплять у спальні.

·Де роздягаються? У роздягальні.

«Хто де живе?»

·Коні живуть у конюшні.

·Корови живуть у (корівнику).

·Свині живуть у (свинарнику).

·Вівці живуть в (овечнику).

·Кури живуть у (курнику).

«Який листок, яка гілка?»

Мета:вправляти в утворенні відносних прикметників.

У грі використовуються картинки: липа, дуб, клен, калина. «Який листок?» Це кленовий листок.

Яка гілка? Кленова гілка.

Це дубовий листок. Це дубова гілка. Це липовий листок. Це липова гілка.

«Що із чого?»

Мета:утворення відносних прикметників, узгодження іх з іменниками.

Цей посуд зі скла. Це скляний посуд. Цей посуд із глини. Це глиняний посуд. Цей посуд із заліза. Це залізний посуд. Ці чашки із фаянсу. Це фаянсові чашки. Це блюдо із пластмаси. Це пластмасове блюдо. Цей сервіз із порцеляни. Це порцеляновий сервіз.

«На городі і в саду, у лісі»

Мета:закріплення словотворення відносних прикметників від назв овочей, фруктів, дерев.

·Береза — березовий сік (ліс, гілка).

·Горіх — горіховий кущ (варення).

·Гриб — грибний соус (суп, дощ).

·Огірок — огірковий крем (салат).

·Черешня — черешневе варення (сироп).

·Томат — томатний сік (пюре, паста).

·Гарбуз — гарбузова каша (пюре, варення).

«Хто що робить?»

Мета: вправляти в узгодженні в числі дієслів теперішнього часу з іменниками.

Дітям пропонується сюжетна картинка, на якій зображена проста дія. Діти за допомогою питань складають речення.

·Що робить дівчина? Дівчина співає.

·Що робить хлопчик? Хлопчик співає.

·Що роблять діти? Діти співають.

«Чия іграшка?»

Мета:вправляти в утворенні і вживанні присвійних прикметників з суфіксом -ин-.

Діти за предметними картинками складають речення.

У Марійки лялька. Це Марійчина лялька. У Інги дзиґа. Це Інжина дзиґа. У Ольги мозаїка. Це Ольжина мозаїка.

Творення присвійних прикметників з суфіксом -їн-.

·У Надії кубик. Це Надіїн кубик.

·У Софії сумочка. Це Софїіна сумочка.

«Чий хвіст?»

Мета:вчити утворювати присвійні прикметники від назв тварин, птахів:

·Собака — собачий хвіст;

·Лисиця — лисячий хвіст;

·Білочка — білчин хвіст;

·Ведмідь — ведмедів хвіст.

«Чий дзьоб?»

·Ластівка — ластівчин;

·Соловей — соловейків;

·Жайворонок — жайворонків;

·Шпак — шпаків.

«Назви лагідно»

Мета:вправляти у вживанні прикметників з різними суфіксами:

·Чорна голова — чорненька голівка;

·Чорний хвіст — чорненький хвостик;

·Чорні очі —

·Дзьоб —

·Язик —

"Роблю — зроблю"

Мета:вчити утворювати форми майбутнього часу за допомогою префіксів.

Дітям пропонуються картинки і зразок висловлювання:

Перу — виперу; їм — з’їм; збираю — зберу.

«Навпаки»

Мета:вправляти в утворенні за допомогою префіксів спільнокореневих дієслів протилежного значення.

·Ввійти — вийти.

·Забігти — вибігти.

·Зв’язати — розв’язати.

·Приклеїти — відклеїти.

·Приїхати — поїхати.

«Знайди маленьке слово»

Мета:вправляти у вживанні прийменників на, під.

Дітям пропонуються картинки. Логопед промовляє речення, пропускаючи прийменник. Діти знаходять потрібне «маленьке слово» і промовляють правильно речення.

·Кіт спить... дивані.

·Кіт сидить... диваном.

·Мишка сидить... мішку.

·Папуга сидить... гілці.

·Котя стоїть... тополею.

«Хто з ким?»

Мета:практичне засвоєння прийменника з.

РОзкласти картинки з зображенням дорослих тварин та їх малят і говорить: «Вийшли на галявину тварини. Кожна мама покликала до себе своє дитинча. Знайдіть дитинчат і поставте їх з мамою ».

Питання: «Хто з ким гуляє?»

Лисиця з лисеням (лисенятком ).

«Хто у кого?»

Мета:засвоєння складносурядного речення з сполучником а.

Спочатку діти складають прості речення типу: «У корови теля». Потім за зразком складають складносурядні речення за двома парами картинок.

У корови теля, а у кози козеня.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ

Тема: Ознайомлення з рідним містом: пізнавальні мандрівки

Перші уявлення про рідну країну, які отримує дитина у дошкільному закладі, повинні містити відомості про той край, де вона живе, його природу, вулиці, підприємства, заклади культури, історію, місця відпочинку, визначних людей тощо. Для того, щоб відомості такого характеру сприяли вихованню моральних якостей, патріотичних почуттів вихователі повинні , добираючи пізнавальний матеріал, дотримуватись наступних дидактичних умов:

1. Орієнтуватися у програмовому матеріалі всіх вікових груп.

2. Визначати, які завдання розвитку , формування компетентності можна вирішити за допомогою конкретного пізнавального матеріалу, як використати виховні можливості даного пізнавального матеріалу.

3.Дотримуватись планомірності та послідовності в ознайомленні з рідним краєм.

4.Ретельно продумувати організацію обраної форми ознайомлення, розміщення дидактичних та наочних матеріалів.

5. Забезпечувати діяльнісний підхід , умови для самостійної діяльності.

Плануючи роботу щодо ознайомлення з рідним містом, вихователь обов’язково передбачає, які ігри (сюжетно – рольові, будівельні) можна провести з дітьми, що запропонувати зробити самим, які дати теми для конструювання, малювання, аплікації, які макети виготовити тошо).

6.Враховувати вікові особливості, інтереси дітей.

Наприклад: 3-й р.ж. – рідний дім, дитячий садок. 4-й р.ж. – вулиці міста, будівлі (магазин, кінотеатр, лікарня тощо) та їх значення.

Коло знань дітей середнього та старшого дошкільного віку розширюється. Вони отримують знання про рідний край під час пізнавальних мандрівок, що можуть проводитись у формі занять, цільових прогулянок, екскурсій, ігор – подорожей, відео- екскурсій, фото – екскурсій, подорожей мапою.

Тематика пізнавальних мандрівок може бути різною: « Наші вулиці», «Пам’ятні місця», «Місця відпочинку городян», «Їх іменами названі вулиці», «Старе й нове в архітектурі міста», «Місто святкове», «Ними пишається місто» тощо.

Дотримуватись планомірності та послідовності в ознайомленні з рідним краєм допоможе перспективне планування пізнавальних мандрівок ( Додаток).

До початку проведення цільових прогулянок, екскурсій, варто визначити програмовий зміст, оглянути місце, визначити безпечний маршрут, об’єкти спостережень, місце розміщення дітей під час спостереження, продумати методи та прийоми, що будуть використовуватись.

Під час пізнавальних мандрівок, які проводятьсяу формі ігор – подорожей, відео- екскурсій, фото – екскурсій можна використовувати модулі («Машина», «Автобус»). Якщо в групі нема модулів, можна побудувати автобус ( машину) з будівельного матеріалу або використати стільчики, руль. На зупинках діти отримують нові знання про місто або виступають самі у ролі екскурсоводів. Можна запропонувати дітям таку ситуацію: «Ти екскурсовод. Що ти покажеш гостям у нашому місті?». Допомагають під час таких «подорожей», «екскурсій» - демонстраційні матеріали ( фотографії, малюнки, макети, картини художників), слайди, відеоматеріали з використанням ІКТ, телевізора, відеомагнітофона. Під час використання відеоматеріалів важливо дотримуватись санітарних вимог щодо розміщення дітей, висоти екрану, тривалості перегляду.

Добираючи демонстраційний матеріал, варто звернути увагу на чіткість зображення. Зображене також має бути зрозумілим дитині. Краще добирати такі фотографії, картини, на яких зображення великого розміру, яскраве, щоб можна було звернути увагу дітей на деякі характерні деталі. Необхідно продумати розміщення матеріалу.

Особливо уважно слід ставитись до підбору запитань. Проблемні запитання слугують активізації розумової діяльності дітей. Добирати їх слід так, щоб відповідаючи на них, дитина не могла обмежитись тільки повторенням почутого, а показала розуміння причинних, наслідкових і часових зв’язків, уміння на основі аналізу робити узагальнення. Відповіді дошкільнят на такі запитання дають вихователю можливість переконатися, який саме пізнавальний матеріал вони засвоїли і як.

З дітьми старшого дошкільного віку можна проводити подорожі мапою міста, Запорізької області. Це може бути готова карта, придбана у крамниці, або виготовлена власноруч. Будівлі, пам’ятні місця на мапі можна позначати прапорцями, зображеннями (фотолистівки, малюнки, зображення, вирізані з газет, журналів, рекламних проспектів тощо).

Ігрові прийоми, які використовуються під час ознайомлення з рідним краєм, допомагають дітям краще засвоїти матеріал, роблять заняття цікавим та різноманітним, сприяють перенесенню знань у самостійну діяльність.

Знання отримані під час пізнавальних мандрівок забезпечують розвиток творчої діяльності малюків. Діти із задоволенням передають враження в малюнках, аплікації. Із паперу, картону, коробок можуть зробити за допомогою вихователя, батьків макет вулиці, на якій розміщується дитячий садок, сусідньої вулиці, парку. Внесення маленьких іграшок, що зображують транспорт,фігурки людей, тварин, сприяють розвиткові сюжетно – рольових ігор з макетами. В процесі ігор з макетами створюються ситуації, які спонукають дітей до отримання нових знань, звернення за порадою до вихователя, роздумів, пошуку правильної відповіді.

Під час мандрівок діти не лише отримують знання про історію й сьогодення міста, але й починають розуміти, що городяни працюють, щоб наше місто ставало гарнішим, більш упорядкованим.

В ознайомленні з рідним містом велике значення мають батьки, тому варто рекомендувати їм пізнавальні мандрівки містом під час вихідних. Вихователь в індивідуальних бесідах чи на батьківських зборах розповідає, з якими об’єктами доцільно знайомити дошкільників відповідно віку, як провести мандрівку.

Додаток

Матеріали для роботи з дошкільниками

МОЯ ВУЛИЦЯ

1. Вулиця, де знаходиться дім.

2. Вулиця, де знаходиться дитсадок.

3. Що таке вулиця, назви вулиць, історія назв.

4. Які будівлі на вулицях міста ( форма, кількість поверхів, матеріал з якого побудовані, архітектура).

5. Основні частини вулиці ( газон, тротуар,бруківка, їхнє призначення).

6. Правила дорожнього руху на вулицях міста, дорожні знаки.

7. Екскурсії вулицями міста.

8. Цільові прогулянки ( до школи, пошти, бібліотеки тощо).

МІЙ МІКРОРАЙОН

1. Назва мікрорайону : давня і сучасна, з чим пов’язана?

2. Скільки вулиць у мікрорайоні, їхні назви, чим відрізняються споруди, будівлі, їхнє призначення.

3. Транспортні шляхи: магістраль, шосе, дорога, бруківка, призначення.

4. Який транспорт рухається в мікрорайоні?

5. Як організовано рух на вулиці ( пішоходи, транспорт)?

6. Які пам’ятники є в мікрорайоні?

7. Розгляд карти Мелітополя, відшукати мікрорайон.

8. Складання плану – схеми мікрорайону, визначення на плані місця проживання дітей.

9. Екскурсії мікрорайоном.

10. Зустрічі зі старожилами мікрорайону.

ТЕМАТИКА БЕСІД, РОЗПОВІДЕЙ – МІРКУВАНЬ

1. «Мелітополь – рідне місто моє»

2. «Мелітополь працює».

3. «Наші славні земляки».

4. «Де навчаються мелітопольці?»

5. «Улюблені місця відпочинку».

6. «Цікавинки з історії міста».

7. «За що я люблю наше місто?»

8. «Як би я був мером Мелітополя…»

9. « Як зробити місто ще кращим».

10. « Мої побажання місту».

ІГРИ ТА ВПРАВИ

1. Гра – подорож рідним містом.

2. Дидактична вправа «Хто де живе?»

3. Дидактичні ігри «Де був Іванко?», «Вгадай за описом» ( парк, будинок культури, бібліотека тощо).

4. Дидактична вправа «Країна – місто – вулиця».

Україна – країна, а Мелітополь…

Мелітополь - місто, а Молочна - … (ріка)

Головна вулиця міста - …., а площа …

Дитсадок на вулиці….., а я живу на вулиці …

Вихователь: Столбова Т.Є.

ВИХОВАННЯ МУЖНОСТІ У ХЛОПЧИКІВ

Багато батьків сьогодні хвилюються про майбутнє своїх синів. Вони хочуть виховати їх успішними, здатними забезпечити матеріально себе і свою майбутню сім'ю, справлятися з можливими проблемами, здатними захистити себе в разі несподіваної загрози для життя. Мами при цьому найбільше піклуються про успіхи в навчанні, так як це важливо для здобуття професії в майбутньому. Чоловіків більше турбує сила характеру і володіння прийомами захисту при можливому нападі на вулиці.

Що ж потрібно робити, щоб хлопчик виріс мужнім і при цьому не став агресивним і грубим?

Хлопчик не стає мужньою людиною за статевою ознакою. Діти в усьому беруть приклад зі своїх близьких: матері, батька, родичів, друзів. Для хлопчика особливо важливий вплив батька. Хлопчик не може наслідувати тим, хто йому не подобається. Якщо батько критичний, суворий, гневливий, нетерплячий, роздратований по відношенню до сина - то син буде відчувати страх і незручність в його присутності, уникатиме спілкування з ним, шукати захисту і підтримки у інших людей, частіше за жінок. Такий хлопчик завжди відчуватиме невпевненість в собі в спілкуванні з іншими хлопчиками і чоловіками.

Саме тому роль батька у вихованні мужності сина дуже велика. Дружнє, довірче спілкування з сином, спільні справи, час, проведений не просто "поряд" (за принципом "ми в одній кімнаті, але кожен займається своєю справою"), а саме "разом" (прогулянки удвох, риболовля, спортивні ігри, бесіди про важливе і ін.) - все це і є щоденна праця батька у вихованні сина.

Дорослим дуже важливо зрозуміти, що мужня людина - це не обов'язково сильний, з накачаними м'язами і володіє прийомами карате. Сила без добра і морального стрижня - сліпа і груба, яка може нашкодити, насамперед, своєму господареві. Тому що на кожну силу знайдеться інша, ще більш потужна і жорстока.

Якості мужності - це сила, відвага, розважливість, рішучість, стійкість, самовладання, завзятість у досягненні мети, безкорисливість, справедливість, чесність та ін.

Правило мужньої людини: мої права закінчуються там, де починаються права іншої. Для цього необхідно розвивати в дитині відповідальність за свої вчинки, здатність до самоконтролю, зібраність, вміння терпіти і долати труднощі, відстоювати свої переконання з допомогою аргументів, а не кулаків.

Хлопчику дуже потрібні дружба, захист і любов батька.

Еріх Фромм у своїй роботі "Мистецтво любити" писав: "Мати - це будинок, з якого ми йдемо, це природа, океан; батько не становить ніякого такого природного будинка ..., він представляє інший полюс людського існування: світ думки, речей створених людськими руками, закону і порядку, дисципліни, подорожей і пригод. Батько - це той, хто вчить дитину, як дізнаватися дорогу в світ ".

У дитинстві діти потребують любові, безпеки (в своєму будинку, дитячому садку, школі), довірі, дружбі, "ідеальній дорослому" якого хочеться наслідувати. Якщо батьки можуть бути "ідеалом" для своїх дітей - то вони вже багато в чому дали їм надійну платформу для успішного майбутнього.

Матеріал запропоновано О. М. Байєр

Розвиток мовлення дошкільника

Мабуть, кожну родину, де росте малюк, непокоїть питання: як забезпечити повноцінний розвиток дитини в дошкільному віці в цілому та мовленнєвий розвиток зокрема.

Мовленнєве виховання дитини починається в ранньому віці. Навички правильної мови, як і всі хороші навички, набуваються в сім’ї. Все те, що роблять батьки для загального та мовленнєвого розвитку своєї дитини не забутнє для самої дитини. Розвиток мовлення дитини, що закладене у сім’ї, розвиток в ній художніх смаків, має велике значення для подальшого життя. Сім’я може і повинна допомагати дошкільному навчальному закладу, а потім і школі в справі виховання культури рідної мови.

Мова будь-якої людини збагачується і вдосконалюється впродовж всього життя. А найважливішим періодом її розвитку є період дитинства, коли відбувається інтенсивне освоєння засобів мови, форм і функцій мови, письма і читання, культури мовлення.
Мовленню потрібно вчити перш за все шляхом прикладу. Чує дитина правильне мовлення, чітко і ясно сприймає його, мало-помалу добрі навички набувають могутню силу звички. Якщо вухо дитини сприймає який-небудь неправильний діалект, те чи інше неправильно вимовлене слово і також непомітне останнє стає його другою звичкою.
З вадами мовлення важко боротися як педагогам, так і самій дитині. Тому важливо, що і в якому стані сприйме слух дитини в найбільш сприятливі роки його життя. В цей час закладається фундамент, на якому пізніше будується все його мовлення. Це повинні пам’ятати батьки і всі ті, хто оточує дитину.
Вся увага та старання батьків повинні бути направлені на те, щоб діти чули мову правильну, чітку і логічно послідовну, без помилок та вад.
Ніяке сюсюкання, підробка під лепет дітей, не припускається. Розмовляти з дітьми потрібно звичайною, правильною мовою, але мовою простою і, головне, розмовляти повільно, чітко і голосно. Мова дорослого повинна бути доброзичлива, м’яка, лагідна, емоційна й виразна, звучати плавно, мелодійно. Не допускати у спілкуванні з дітьми спотвореної вимови слів, вимовляти завжди слова правильно, як за звуковим складом, так і за формою. Треба прислухатися, чи правильно звучить запитання дитини, а потім на нього відповідати. У розмові з дітьми батьки повинні враховувати рівень їх мови, але разом з тим його власна мова повинна бути більш досконалою: різноманітною за побудовою речення, багатою за словником, виразною за інтонацією. Спонукаючи дитину до запитань, розвивається її пізнавальна активність, забезпечується повноцінний розвиток дитини.
Більш всього можуть дати своїм дітям в їх дошкільний період самі батьки. Систематизувати хороші навички в справі розвитку мовлення дітей звичайний обов’язок самої матері.
Потрібна цілеспрямована послідовна робота з розвитку усного мовлення дитини з використанням народної творчості, звичаїв, традицій, визначених природних та історичних особливостей свого краю.
Якщо б батьки в певній мірі розуміли, яке величезне значення для духовного та всебічного розвитку дітей має обдумане, відповідно їх інтересам словесне спілкування з ними, вони знаходили б більше часу для занять зі своїми дітьми.
Від простої зрозумілої пісні, казки, образно і захоплюючи розказаної де-небудь на дивані, який вміщує і матір, і дітей, виразно прочитаного вірша чи оповідання за столом, біля якого зібралася вся сім’я, душа дитини розцвіла б і набула хорошого враження добра і краси, яке залишає в ній незабутні сліди.
Яке б було щастя для окремої дитини і для культури народу, якби батьки зрозуміли, що мова є головним предметом в справі виховання, зрозуміли б значення особливої ролі і відповідальності в справі розвитку мовлення підростаючого покоління. Знімаючи з себе відповідальність, передаючи її навчальним закладам, вони наносять своїм дітям величезну шкоду.
Сім’я є тією ареною, серед якої формується і розвивається розум дитини, його смаки і інтереси, а це все є фундаментом правильної, літературної усної та писемної мови. Саме у сім’ї складається те чи інше відношення до літератури. Домашні сімейні читання, розповіді в сімейному колі, живі бесіди дітей з батьками та близькими людьми дають направлення літературному розвитку дітей, а також розвитку їх мовлення.
Бажано мати в сім’ї хоча б невеличку дитячу бібліотеку. Привчаючи дитину бережно ставитися до своїх перших книжок, буде закладено прагнення зберегти їх, як найкращих друзів, на все життя.
В сім’ї, де високо цінується знання рідної мови в повсякденному житті, де приділяється увага вивченню рідної літератури, де можна чути художнє слово, розвивається мовлення чітке, образне, літературне, де підтримується навіть невеличка зацікавленість літературних знань, мовлення дитини не може не розвиватися правильно і всебічно, не можуть не сформуватися здорові навички і смаки.
Опанування дітьми дошкільного віку правильного мовлення створить надійне підґрунтя для їхнього успішного шкільного навчання.

«Чомучки» та «чомусики»

Діти дошкільного віку ставлять батькам і вихователям дуже багато за­питань, тому психологи ласкаво їх називають «маленькими мислителями», «дослідниками», «чомусиками».

У чотирирічних дошкільників ін­тенсивно формується наочно-образне мислення. Саме в цьому віці діти особливо сприйнятливі до оволодіння нормами порядку. Серед основних видів діяльності дитини цього віку психологи ви­значають гру, малювання, конструювання. Не­вдачі позбавляють дітей бажання продовжувати дію, а успіхи, навпаки, підтримують прагнення завершити розпочату справу. Для підтримки за­гальної активності важливо якомога частіше по­зитивно оцінювати діяльність дітей.

Чому всі діти такі різні?

Зір, слух і дотик — основні канали, через які інформація потрапляє в мозок маленького дослідника. Ефективність цих каналів у кожного індивідуальна й визна­чає тип сприймання навколишнього світу. Осно­вних типів три: візуал, аудіал і кінестетик. Візуал сприймає світ в основному за допомогою зорових вражень. Дитині-візуалу важливо все розгляну­ти. Аудіал «працює» зі звуком. Саме звуки пере­важно доставляють йому необхідну інформацію. Аудіал зазвичай раніше починає розмовляти. Йому подобається слухати казки, вести розмови. За відсутності співрозмовника аудіали можуть на­віть поговорити самі із собою. Не турбуйтеся, ліп­ше складіть компанію. Кінестетику життєво необ­хідно до всього доторкнутися руками. Про таких дітей кажуть, що вони всі «дивляться руками». Що ж робити! Така їхня природа. Не біда, що іграшки в них недовговічні: розбираючи їх, вони пізнають світ. Маленькі кінестетики не можуть довго диви­тися телевізор і частіше за все не люблять театр Як кінестетики, так і візуали, і аудіали в «чисто­му вигляді» майже не зустрічаються. Як правило у дитини превалюють два типи сприймання, один з яких розвинений більше.

Чому діти так люблять малювати?

Учені довели, що всі люди народжуються з домінуванням правої пів­кулі мозку, яка відповідає за художньо-образ­не мислення. Функції правої півкулі домінують до 7-ми—10-ти років. Отже, практично всі люди справді народжуються художниками і дуже важ­ливо розвивати їхні творчі здібності саме в до­шкільному віці, а для цього — створювати умови для образотворчої діяльності. Малювання для ді­тей — це гра, вираження думок, радісна, натхнен­на праця, до якої дитину не слід змушувати, та дуже важливо стимулювати й підтримувати її по­чинання, поступово відкриваючи перед нею нові можливості образотворчої діяльності.

Швейцарський психо­лог Макс Люшер розробив колірний тест, у якому кожний колір має своє значення та відображає психологічні потреби особистості:

· темно-синій — потреба у спокої, задово­леності, стійкій позитивній прихильності;

· синьо-зелений — потреба у самоствер­дженні, свідчить про впевненість, напо­легливість, іноді впертість;

· помаранчевий — потреба активно діяти й домагатися успіху, характеризує сту­пінь вольового зусилля, агресивність, збу­дження;

· яскраво-жовтий — потреба у перспекти­ві, надія на краще майбутнє, символізує активність, прагнення до спілкування та веселу вдачу.

Колір необхідний кожному, бо сприяє натхненню, підтримує енергійність, може навіть зцілювати. Кожен колір позначає певний настрій, емоційний стан:

· помаранчевий — радісний;

· червоний — піднесений;

· зелений — спокійний, врівноважений;

· блакитний — сумний, похмурий;

· фіолетовий — тривожний.

Всі діти лягають спати приблизно в однаковий час.

Чому поведінка вранці у дітей зовсім різна?

Діти, як і до­рослі, мають властиві кожній людині біоритми — так звані «біологічні годинники». Це відбиття організмом циклічності явищ, що відбувають­ся у природі. Біоритми мають важливе значен­ня в здатності дитини адаптуватися до проявів зовнішнього середовища, зокрема негативних й агресивних, таких як: різного роду інфекції, стреси, особливості екології місцевості, адапта­ції до нових умов життя, наприклад, при переїзді й зміні часового поясу. Діти з устояними біоритмами набагато менше хворіють. Також відомо, що такі малята й відносно інтелектуального розвитку часто випереджають однолітків, тобто тих дітей, які живуть без дотримання режиму дня.

Розвивальний і виховний ефект режиму за­снований на принципі ритмічності, згідно з яким усі заняття мають відповідати ритму життєдіяль­ності організму. Режим змінюється залежно від віку, стану здоров'я, особливостей виховання ді­тей у сім'ї й дошкільному закладі. Завдяки йому діти звикають у певний час спати, їсти, гратися, навча­тися, що зумовлює утворення і закріплення в корі головного мозку системи умовних «рефлексів на час». Це означає, що у певний час залежно від ре­жиму дня організм виявляє відповідну рефлекторну діяльність, тому необхідно правильно розподілити у часі всі процеси життєдіяльності дитини. Звич­ка до певної діяльності у певний час готує до неї нервову, інші системи організму, запобігає ви­никненню негативних емоційних станів, перевто­ми. Щоденне дотримання режиму дня позитивно впливає на перебіг усіх фізіологічних процесів у організмі, стан нервової системи.

Режим має враховувати природні біоритми дитячого організму. Хоча діти, як і дорослі, поді­ляються на «жайворонків» і «сов», але основна тенденція все ж зберігається. Так, ранок — це найкращий час для розумової діяльності, а після 12 год. активність спадає — доцільно готувати ді­тей до сну. Для розвитку саморегуляції організму важливо, щоб усі аспекти режиму враховували індивідуальні особливості дитини. Наприклад, ди­тині зі збудливою, слабкою нервовою системою потрібно частіше відпочивати й більше спати, а залежно від її самопочуття, стану здоров'я, по­передньої або наступної діяльності можна скоре­гувати час прийому їжі тощо.

Чи потрібно турбуватися, коли дитина має звичку гратися одними і тими іграшками?

Є люди, які фанатично захоплюють­ся колекціонуванням картин, підкоряють гірські вершини, вирощують квіти. Якщо Ваша дитина полюбляє гратися одними і тими ж іграшками, швидше за все, це свідчить про те, що дитина має постійне за­хоплення чимось. Є хлопчики, які захоплюються лише літаками і всім, що з ними пов'язане; є ді­вчатка, які обожнюють гратися лише «в школу» або «в лікарню». Причому дитячі ігри часто по­вторюються, і батькам інколи здається, що це не зовсім нормально. Мовляв, дитина виросте обме­женою, матиме знання лише в одній галузі. Але це зовсім не так. Вузькі захоплення зовсім не об­межують дитячий розвиток, швидше, навпаки. Такі діти мають хорошу пам'ять, гнучке мислен­ня, і вони, як правило, у майбутньому стають хо­рошими фахівцями в певній галузі. Тому заважа­ти дитині, позбавляти її улюбленого заняття не варто. Але все-таки можна і потрібно періодично пропонувати їй займатися іншою справою. Іноді дитина, яка тривалий час захоплювалася, напри­клад, вивченням комах, раптом захоплюється ви­вченням зірок. Дитині слід відкривати вільний до­ступ до багатьох галузей знань, її іграшки мають бути різними, та вибір нехай вона робить сама.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

Заповіді для мами й тата

· Ставтеся до дитини як до дорослого, рівноправного члена сім'ї зі своїми правами й обов'яз­ками. Доручайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов'язків. Робіть це лагідно, з до­вірою: «Який ти в нас уже дорослий, ти чудово справляєшся з миттям посуду».

· Визначайте загальні інтереси дитини — як пізнавальні (перегляд улюблених мультфільмів, казок; ігри), так і життєві (участь в обговоренні сімейних проблем).

· Давайте змогу дитині займатися творчою діяльністю — малювати, розфарбовувати, виріза­ти, робити аплікації, ліпити, конструювати, — аби підготувати її руку до письма, розвивати творчі здібності.

· Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово навчайте її орієнтуватися в цінах, сімейному бюджеті. Наприклад, дайте гроші на хліб і морозиво, коментуючи суму на той чи той продукт. Привчайте до самообслуговування, формуйте трудові навички й вихо­вуйте ціннісне ставлення до праці.

· Не лайте, а тим паче, не ображайте дитину в присутності сторонніх. Поважайте її дум­ку та почуття. На скарги людей з оточення, зокрема вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов'язково поговоримо на цю тему»

· Навчайте дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуа­ції, що виникають у спілкуванні з однолітками й дорослими, допомагайте знайти шляхи їх розв'язання. Щиро цікавтеся думкою дитини. Лише так вам вдасться сформувати в неї пра­вильну життєву позицію.

· Постійно розмовляйте з дитиною. Запитуйте про події, які відбулися з нею протягом дня, — що було цікавого, що їй найбільше сподобалося. При цьому уважно слухайте відповіді, уточ­нюйте, ставте запитання, щоб дитина відчувала, що вас це цікавить. Якомога більше читайте дитині і спонукайте переказувати прочитане. Розвиток мовлення — запорука успішного на­вчання.

· Не залишайте без відповіді жодне запитання дитини — і її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.

· Дивіться на світ очима вашої дитини. Адже вміння бачити світ очима іншого — основа для взаєморозуміння.

· Не скупіться на похвалу дитині, навіть авансом. Хваліть словом, усмішкою, ласкою і ніж­ністю. На скарги дитини про те, що в неї щось не виходить, запевняйте: «У тебе обов'язково все вийде», «Спробуймо разом» або «Спробуй ще раз».

· Формуйте високий рівень домагань і віру в те, що дитина може все. Вірте у свою дитину, допомагайте їй за потреби.

· Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, вони часом не виважені. Завжди обґрунтовуйте дитині свої вимоги.

Вкладення
Кiлькiсть переглядiв: 1165

Коментарi