• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Поради вузьких спеціалістів

Пам’ятка для батьків «Економічне виховання в родині»

Як часто дитина вимовляє слова «Я хочу»? «Дуже часто» - говорять батьки. Найчастіше це відбувається тоді, коли справа стосується розваг, солодощів, іграшок. Якщо отримати все бажане миттєво не має можливості, дитина часто ображається, кричить, плаче. Знайома ситуація, чи не так?

Як правильно вчинити батькам в подібній ситуації, більше того, як це пов’язано з економікою? Основи економічних знань діти отримують на спеціальних заняттях в дитячому дошкільному закладі. Мета занять з економіки – повідомлення дітям знань з області фінансових категорій, формування уявлень про товар, як результат і продукт людської праці, морально-трудові якості особистості, вміння оцінювати річ, як товар, знайомство з історією походження грошей тощо. На таких заняттях діти закріплюють досвід, отриманий в родині. Саме сім’я є реальним економічним середовищем, в якому живе дитина, де вона постійно стикається зі справжніми грошима, рекламою, ходить з батьками до магазину тощо. Робота з економічного виховання дошкільників неможлива без участі батьків, їх зацікавленості, розуміння важливості проблеми.

Ось кілька важливих порад тим батькам, які прагнуть виховати соціально-адаптованих до сучасних економічних умов дітей.

- Розповідайте дітям про свою роботу.

Діти не зможуть усвідомити зв’язок між працею і грошима, якщо не будуть знати, ким працюють їх батьки, як заробляють засоби для існування. Робота повинна не тільки подобатися, вона повинна «годувати».

- Не приховуйте від дітей своє матеріальне становище.

Дитині не має необхідності вникати в усі тонкощі сімейного бюджету, але вона повинна знати про матеріальне становище родини, дитині потрібно пояснити, куди йдуть гроші, навчіть її порівнювати бажання з можливостями, миритись з деякими обмеженнями.

- Не привчайте дітей до надмірностей.

Навчіть малюка обмежувати себе, адже коли дитина майже не щодня отримує від членів родини подарунки, ні в чому не має відмови – вона швидко звикає до цього і її запити зростають.

- Формуйте у дошкільника розумні потреби.

Отримуючи все підряд, на свою першу вимогу, діти можуть перейти межі розумного. Якщо дитина каже «Хочу», частіше перепитуйте її «А навіщо тобі це?»

- Вчіть дітей ощадливості.

Не залишайте без уваги зіпсовані речі, поламані іграшки, порвані книжки. Покажіть дитині, як їх можна відремонтувати, полагодити. Якщо дитина буде бачити таку вашу поведінку, вона навчиться берегти не лише власні, але й чужі речі. Ваша байдужість призведе до зворотного результату.

- Допоможіть дитині усвідомити вартість речей.

З раннього віку діти повинні усвідомлювати вартість речей якими користується: книги, іграшки, одяг тощо. В кожній речі дитина повинна бачити цінність, яку хтось створив своєю працею, а батьки підкріпили це своєю роботою, тобто купили на зароблені гроші.

- Економічні хвилинки.

Грайте з дітьми в сюжетно-рольові ігри, наприклад, «Магазин». Вона відноситься до розряду найбільш легко організованих і зрозумілих дітям. Під час гри в «Магазин» у дитини утворюється і закріплюється розуміння зв’язку між товаром і грошима, необхідними для його придбання. В якості грошей можна використовувати самостійно виготовлені або справжні гроші. «Товаром» можуть виступати іграшки, книжки тощо. Під час гри тренуйте навички лічби і математичні дії, вчіть розв’язувати прості задачі на додавання та віднімання, закріпіть знання про вартість речей, вчіть використовувати в лексиці слова: товар, ціна, гроші, дешевше, дорожче, заробітна плата, бюджет, вигода, продукція.

- Економічний словничок.

Пропонуємо до Вашої уваги кілька економічних термінів:

Бартер – прямий обмін товару і послуг на інші без використання грошей.

Гроші – універсальний і зручний засіб обміну в системі «товар – гроші - товар».

Товар – продукт праці, вироблений для продажу.

Ціна – грошове вираження вартості товару або послуги.

Валюта – грошова одиниця будь-якої країни.

Розвиваємось та граємо дистанційно!

Коректурні таблиці:

/Files/photogallery/2.jpg



/Files/photogallery/3.jpg

/Files/photogallery/4.jpg

Презентації знаходяться внизу сторінки (див. вкладення)

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ

Керівництво конструктивно – будівельними іграми

Ігри з будівельними матеріалами допомагають розвинути художні здібності дитини. Вони містять моменти архітектурної творчості. Дитина будує об’єм, організує простір, пізнає колір, ритм, пропорції, тобто моделює свої уявлення про світ. В процесі гри вона робить винаходи, фантазує, вона є не лише будівельником, конструктором, а й архітектором, а отже - художником.

Вчені – дослідники пропонують різні форми організації конструктивної діяльності. Найбільш відомими є:

- конструювання за зразком,

- конструювання за моделями,

- конструювання за умовами,

- конструювання за найпростішими кресленнями та схемами,

- конструювання за задумом,

- конструювання за темою,

- каркасне конструювання.

Конструювання з будівельних матеріалів і будівельні ігри займають значне місце у виховній роботі з дітьми всіх вікових груп.

Дитяче будівництво є органічною частиною сюжетно - рольових ігор. У ньому, як і у грі, відбивається діяльність оточуючих дорослих. У дитячій грі зображення предметів різноманітні: в одних діти просто імітують звуки та рухи предметів, пов’язаних з діяльністю дорослих; у інших - діють з предметами, передають взаємовідносини дорослих у процесі праці. Тому значне місце в іграх займає зведення будівель як один із способів здійснення ігрового задуму.

Іноді будівництво передує грі: діти будують пароплав, вокзал, міст, а потім розвивають сюжет, а іноді процес будівництва є власне грою: діти будують, наприклад, дитсадок і беруть на себе роль робітників-будівельників. Необхідність будівництва може виникнути у грі. В цьому випадку діти переключаються на будівництво, а після його закінчення продовжують розвивати сюжет. Будівництво може бути лише приводом для розвитку сюжету гри. Так, побудувавши з будівельних матеріалів казковий будиночок, діти починають гру в «казку».

До конструкції своєї будівлі у грі діти не завжди однаково вимогливі. Іноді, починаючи гру з будівлі, діти намагаються зробити її за зовнішнім виглядом максимально схожою на справжній предмет і в той же час такою, щоб можна було з нею грати. Пароплав, наприклад, повинен вміщувати тих, хто грає, на ньому повинні бути мостик для капітана, трап для пасажирів і т. д. В інших випадках діти обмежуються доволі умовними спорудами, навіть якщо навички конструювання у них хороші. Їх задовольняє зображення того, що необхідно для відповідних дій. Наприклад, треба в процесі гри якомога швидше летіти на літаку, тому достатньо руля, крил і сидіння для пілота. Споруда є примітивною, але доречною, вона цілком задовольняє дітей.

Будівлі дитини призначені для практичного використання у грі: гараж – для автомобілів, будинок – для ляльок, при цьому автомобілі, ляльки, тварини повинні розміщуватись у споруді. В процесі гри діти перевтілюються у своїх улюблених героїв: льотчик, що будує літак, капітан, який обговорює з матросами деталі пароплава, котрий будується, або ж будівельники нового каналу.

Часто діти використовують деталі будівельного набору, як прості іграшки: кубики зображують дітей, цеглинки – машини і т. д. Щоб цей період не був надто тривалим, дітям необхідно запропонувати іграшки. Це допоможе розвивати далі будівельні та сюжетно-рольові ігри.

При навчанні дітей будівельній діяльності слід пам’ятати про її тісні зв’язки з грою. Навчання повинно не лише озброювати дітей вмінням будувати, але й розвивати самостійність думки, ініціативу, винахідливість, які виникають з потреби гри.

Ось як, наприклад, можна викликати у дітей трьох років інтерес до будівельного матеріалу, щоб потім розвинути гру. Вихователь проводить гру «Лялька хоче грати». Діти показують ляльці улюблені іграшки, називають їх, а потім лялька «демонструє» їм свою гру. На прохання ляльки діти будують дорогу, ворота, паркан, будиночок. Назви форм закріплюються питаннями. Слід вчити дітей брати тільки те, що треба для будівництва. Одразу дітей зацікавлює лише процес нагромадження матеріалу. Вони стараються зібрати коло себе якомога більше цеглинок і нічого не будувати. Діти не можуть обігрувати свою споруду. Щоб викликати більш стійкий інтерес до будівельного матеріалу та ігор з ним, можна повести малюків у старшу групу.

Перед педагогами стоїть завдання вмілого використання будівельних ігор з виховною метою: розвиток моральних якостей, навичок, звичок, пізнавальних інтересів, турбота про те, щоб ігри були змістовними, відображали події суспільного життя, щоб діти проявляли свою активність, ініціативу, творчість.

У будівельно – конструктивних іграх особливо ініціативні діти старшого дошкільного віку. Вони мають уявлення про причали, вокзальну касу, пункт контролю, пасажирський, вантажний водний транспорт, професії людей, які його обслуговують. Хлопчики цікавляться військовими кораблями, встановлюють на них ракети, гармати.

Чим більше дитина має знань за темою гри, тим ширше, змістовніше розкриває її. Відсутність знань призводить до відображення недостовірних відомостей, збіднює ігровий зміст. Якщо вихователь систематично збагачує знання дошкільників, то вони вільніше і активніше оперують ними під час гри.

У будівельних іграх розкриваються індивідуальні особливості дітей, виявляються їх інтереси, знання і уявлення.

Характерною особливістю будівельних ігор є об’єднання спільною метою кількох дітей. Наприклад. вони будують пароплав, літак, ракету, театр, вулицю міста, щоб потім відображати потрібні їм події у грі.

Особливі складнощі відчувають вихователі в організації та керівництві іграми. Керівництво вихователя має бути спрямоване на розвиток сюжету, організацію дитячого колективу, на формування доброзичливих взаємовідносин між дітьми. Можна надати і безпосередню допомогу: показати нові прийоми будівництва, допомагати створювати ігрову ситуацію, ускладнити сюжет гри в залежності від віку дітей, підказати як завершити гру і т. д. Потрібно звертати увагу й на розподіл обов’язків під час будівництва. Важливо, щоб діти, які не вміють будувати, не перебували постійно у ролі помічників, які лише підвозять і подають будівельний матеріал, а інші – будували. У них можуть розвинутися небажані якості: невміння проявити самостійність, ініціативу.

Щоб будівельний матеріал та іграшки виконували виховну функцію, треба вміти їх добирати. Необхідно вміти внести іграшку, показати можливості її використання у грі, пов’язати з тим ігровим матеріалом, який вже є в групі. Слід продумувати раціональне розміщення іграшок, матеріалу в групі, об’єднувати їх у тематичні комплекси, навчати цьому старших дошкільників.

Змістовною буде конструктивно – будівельна гра, яка доповнена макетами – картами, дрібними іграшками. Макети – карти, відображаючи певну територію, спрямовують дитину на розгортання сюжету подій, які відбуваються «зовні», навколо оточуючих цю територію об’єктів ( вулиця міста, дорога, космодром, тощо). Дошкільнята залюбки доповнюють макети ( споруджують будівлі, різні види транспорту), обігрують їх. Для таких ігор використовується дрібний будівельний матеріал.

Необхідно приділяти увагу й використанню творчих завдань в процесі конструювання, що сприятиме розвитку винахідливості, кмітливості, вміння планувати свої дії, бачити можливості перетворення предметів, шукати найоптимальніші шляхи розв'язання. Це може бути конструювання з готових форм – коробки з – під взуття, пластикові пляшки, сірникові коробки тощо.

Отже, завдяки педагогічному впливу, спрямованому на збагачення конструктивного досвіду дошкільників, їхня діяльність стане цілеспрямованою, змістовно багатшою.

Література:

1. Давидчук А. Н. Конструктивное творчество дошкольников. — М., 1973.

2. Игра дошкольника / Под ред. С. Л. Новоселовой. — М., 1989.

3. Лиштван 3. В. Игры и занятия со строительным материалом в детском саду. — М., 1971.

4. Эльконин Д. Б. Психология игры. — М., 1978.

5. Дошкільне виховання» № 5, 2010 р., с.10 -13.

Перша зустріч з логопедом

Не можна просто так взяти і привести дитину до логопеда. Ні, звичайно можна. Можна відвести дитину в незнайомий кабінет, де йому чужа тітка починає з порога ставити незручні запитання. А мама хвилюється, тому дитина відразу розуміє: місце страшне, сюди краще не ходити. Такий настрій малюка неминуче вплине на результати логопедичної діагностики.

Тому готуйтеся і готуйте дитину заздалегідь:
✏️Розкажіть дитині, куди ви збираєтеся і що його там чекає.
✏️Згадайте як протікала вагітність, як дитина реагувала на звуки, зображення і рухи з самого раннього віку, чим хворіла, як вводили прикорм і багато ще чого. Можна взяти картку, якщо хвилюєтеся.
✏️Напишіть на листочку всі питання, які хочете задати фахівцю (в момент зустрічі, особливо під кінець діагностики, ви втомитеся і більша частина з намічених питань забудеться , тому список вам буде в допомогу).
✏️Розкажіть дитині, куди ви збираєтеся і що його там заздалегідь чекає.
як НЕПОТРІБНО робити
1.Говорити дитині, мовляв, йдемо до лікаря. Як правило, діти не люблять лікарів. Неприємні асоціації можуть викликати дитячий негативізм і поставити під загрозу зриву подальші заняття. Краще сказати, що йдемо до тітки, яка любить грати і у якої багато книжок та іграшок. Пофантазуйте в загальному. Головне, дитина повинна знати, що це не боляче і не страшно, а цікаво і весело.
2.Приховувати анамнез і грати в «угадайку». Щоб досягти бажаного результату, а логопед бажає допомогти вашій дитині, потрібно розповісти все як є: як проходила вагітність, пологи, період новонародженості, ранній розвиток, чи немає неврологічних або психіатричних діагнозів і т.п. Від вашої чесності буде залежати, наскільки правильно і швидко дитина отримає корекцію.
3.Дуже активно поводитися, втручатися в розмову під час логопедичного обстеження, відповідати за дитину, допомагати або тиснути на нього. Так логопед не зможе точно оцінити можливості і мовний статус свого підопічного.
4.Думати, що логопед чарівник і поставить звук за день. Навіть в найпростіших випадках
(а їх незначний відсоток), звук можна поставити по наслідуванню, але його ще потрібно автоматизувати і ввести в мову. Відкрию секрет: поставлені звуки не входять до мови самі по собі, їх треба туди заганяти, як пастух, що відбилася від стада вівцю. А якщо мовне порушення глибше, то можуть піти місяці тільки на постановку! До того ж перша зустріч завжди більше організаційна та адаптаційна.

Перша зустріч з логопедом
Не можна просто так взяти і привести дитину до логопеда. Ні, звичайно можна. Можна відвести дитину в незнайомий кабінет, де йому чужа тітка починає з порога ставити незручні запитання. А мама хвилюється, тому дитина відразу розуміє: місце страшне, сюди краще не ходити. Такий настрій малюка неминуче вплине на результати логопедичної діагностики.

Тому готуйтеся і готуйте дитину заздалегідь:
✏️Розкажіть дитині, куди ви збираєтеся і що його там чекає.
✏️Згадайте як протікала вагітність, як дитина реагувала на звуки, зображення і рухи з самого раннього віку, чим хворіла, як вводили прикорм і багато ще чого. Можна взяти картку, якщо хвилюєтеся.
✏️Напишіть на листочку всі питання, які хочете задати фахівцю (в момент зустрічі, особливо під кінець діагностики, ви втомитеся і більша частина з намічених питань забудеться , тому список вам буде в допомогу).
✏️Розкажіть дитині, куди ви збираєтеся і що його там заздалегідь чекає.
як НЕПОТРІБНО робити
1.Говорити дитині, мовляв, йдемо до лікаря. Як правило, діти не люблять лікарів. Неприємні асоціації можуть викликати дитячий негативізм і поставити під загрозу зриву подальші заняття. Краще сказати, що йдемо до тітки, яка любить грати і у якої багато книжок та іграшок. Пофантазуйте в загальному. Головне, дитина повинна знати, що це не боляче і не страшно, а цікаво і весело.
2.Приховувати анамнез і грати в «угадайку». Щоб досягти бажаного результату, а логопед бажає допомогти вашій дитині, потрібно розповісти все як є: як проходила вагітність, пологи, період новонародженості, ранній розвиток, чи немає неврологічних або психіатричних діагнозів і т.п. Від вашої чесності буде залежати, наскільки правильно і швидко дитина отримає корекцію.
3.Дуже активно поводитися, втручатися в розмову під час логопедичного обстеження, відповідати за дитину, допомагати або тиснути на нього. Так логопед не зможе точно оцінити можливості і мовний статус свого підопічного.
4.Думати, що логопед чарівник і поставить звук за день. Навіть в найпростіших випадках
(а їх незначний відсоток), звук можна поставити по наслідуванню, але його ще потрібно автоматизувати і ввести в мову. Відкрию секрет: поставлені звуки не входять до мови самі по собі, їх треба туди заганяти, як пастух, що відбилася від стада вівцю. А якщо мовне порушення глибше, то можуть піти місяці тільки на постановку! До того ж перша зустріч завжди більше організаційна та адаптаційна.

Кiлькiсть переглядiв: 912

Коментарi